Кавказ

Кто даст главе моей воду,

И очесем моим источник слез,

И плачуся и день и нощь,

о побиенных…

- Иеремии глава 9, стих 1

За горами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

Споконвіку Прометея

Там орел карає,

Що день божий добрі ребра

Й серце розбиває.

Розбиває, та не вип'є

Живущої крові –

Воно знову оживає

І сміється знову.

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

І неситий не виоре

На дні моря поле.

Не скує душі живої

І слова живого.

Не понесе слави бога,

Великого бога.

Не нам на прю з тобою стати!

Не нам діла твої судить!

Нам тілько плакать, плакать, плакать

І хліб насущний замісить

Кровавим потом і сльозами.

Кати згнущаються над нами,

А правда наша п'яна спить.

Коли вона прокинеться?

Коли одпочити

Ляжеш, боже, утомлений?

І нам даси жити!

Ми віруєм твоїй силі

І духу живому.

Встане правда! встане воля!

І тобі одному

Помоляться всі язики

Вовіки і віки.

А поки що течуть ріки,

Кровавії ріки!

За горами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

Отам-то милостивії ми

Ненагодовану і голу

Застукали сердешну волю

Та й цькуємо. Лягло костьми

Людей муштрованих чимало.

А сльоз, а крові? Напоїть

Всіх імператорів би стало

З дітьми і внуками, втопить

В сльозах удов'їх. А дівочих,

Пролитих тайне серед ночі!

А матерних гарячих сльоз!

А батькових старих, кровавих,

Не ріки – море розлилось,

Огненне море! Слава! Слава!

Хортам, і гончим, і псарям,

І нашим батюшкам-царям

Слава.

І вам слава, сині гори,

Кригою окуті.

І вам, лицарі великі,

Богом не забуті.

Борітеся – поборете,

Вам бог помагає!

За вас правда, за вас сила

І воля святая!

Чурек і сакля – все твоє,

Воно не прошене, не дане,

Ніхто й не возьме за своє,

Не поведе тебе в кайданах.

А в нас!.. На те письменні ми,

Читаєм божії глаголи!..

І од глибо[ко]ї тюрми

Та до високого престола –

Усі ми в золоті і голі.

До нас в науку! ми навчим,

Почому хліб і сіль почім!

Ми християне; храми, школи,

Усе добро, сам бог у нас!

Нам тілько сакля очі коле:

Чого вона стоїть у вас,

Не нами дана; чом ми вам

Чурек же ваш та вам не кинем,

Як тій собаці! Чом би нам

Платить за сонце не повинні!

Та й тілько ж то! Ми не погане,

Ми настоящі християне,

Ми малим ситі!.. А зате!

Якби ви з нами подружили,

Багато б дечому навчились!

У нас же й світа, як не те –

Одна Сибір неісходима,

А тюрм! а люду!.. Що й лічить!

Од молдованина до фінна

На всіх язиках все мовчить,

Бо благоденствує! У нас

Святую Біблію читає

Святий чернець і научає,

Що цар якийсь-то свині пас

Та дружню жінку взяв до себе,

А друга вбив. Тепер на небі.

Об бачите, які у нас

Сидять на небі! Ви ще темні,

Святим хрестом не просвіщенні,

У нас навчіться!.. В нас дери,

Дери та дай,

І просто в рай,

Хоч і рідню всю забери!

У нас! чого то ми не вмієм?

І зорі лічим, гречку сієм,

Французів лаєм. Продаєм

Або у карти програєм

Людей… не негрів… а таких

Таки хрещених… но простих.

Ми не гішпани; крий нас, боже,

Щоб крадене перекупать,

Як ті жиди. Ми по закону!..

По закону апостола

Ви любите брата!

Суєслови, лицеміри,

Господом прокляті.

Ви любите на братові

Шкуру, а не душу!

Та й лупите по закону

Дочці на кожушок,

Байстрюкові на придане,

Жінці на патинки.

Собі ж на те, що не знають

Ні діти, ні жінка!

За кого ж ти розіп'явся,

Христе, сине божий?

За нас, добрих, чи за слово

Істини… чи, може,

Щоб ми з тебе насміялись?

Воно ж так і сталось.

Храми, каплиці, і ікони,

І ставники, і мірри дим,

І перед обра[зо]м твоїм

Неутомленниє поклони.

За кражу, за войну, за кров,

Щоб братню кров пролити, просять

І потім в дар тобі приносять

З пожару вкрадений покров!!

Просвітились! та ще й хочем

Других просвітити,

Сонце правди показати

Сліпим, бачиш, дітям!..

Все покажем! тілько дайте

Себе в руки взяти.

Як і тюрми муровати,

Кайдани кувати,

Як і носить!.. і як плести

Кнути узловаті –

Всьому навчим; тілько дайте

Свої сині гори

Остатнії… бо вже взяли

І поле і море.

І тебе загнали, мій друже єдиний,

Мій Якове добрий! Не за Україну,

А за її ката довелось пролить

Кров добру, не чорну. Довелось запить

З московської чаші московську отруту!

О друже мій добрий! друже незабутий!

Живою душею в Украйні витай,

Літай з козаками понад берегами,

Розриті могили в степу назирай.

Заплач з козаками дрібними сльозами

І мене з неволі в степу виглядай.

А поки що мої думи,

Моє люте горе

Сіятиму – нехай ростуть

Та з вітром говорять.

Вітер тихий з України

Понесе з росою

Мої думи аж до тебе!..

Братньою сльозою

Ти їх, друже, привітаєш,

Тихо прочитаєш…

І могили, степи, море,

І мене згадаєш.

18 ноября 1845,

в Переяславі

The Caucasus

Oh that my head were waters,
and mine eyes a fountain of tears,
that I might weep day and night
for the slain...

- Jeremiah 9, Verse 1

Mountains beyond mountains
Shrouded in clouds,
Seeded by grief and showered with blood.
Since time immemorial,
It is there that an eagle
Has punished Prometheus.
Each God-given day
It pecks at his ribs
And pierces the heart that's within.
Pierces, yet it can't drink
Vital blood that is spilled -
The heart pulses again,
And again it knows laughter.
Our soul does not perish,
Nor does freedom expire,
Nor can the greedy plow any field
In the murky abyss of an ocean.
The living soul he will not chain,
The living world he'll not constrain,
He'll not besmirch God's glory,
The glory of the great Creator.

Ours is not to challenge You!
Ours is not to judge Your deeds!
Ours is but to cry, to cry and cry
And to knead our daily bread
With bloody sweat and tears.
Tyrants torment us;
Our truth is in a drunken stupor.
When will it awaken?
When will You lay down to rest,
O weary Lord
And let us live!
We have faith in all Your power,
And Your living spirit.
The truth will rise!
So too will liberty!
And to You, alone,
All tongues will pray
For all eternity.
But for now,
Rivers, bloody rivers, flow!

Mountains beyond mountains
Shrouded in clouds,
Seeded by grief and showered with blood.

That is where the gracious we
Seized unfed, undressed
And hapless freedom,
Which we harass and hound.
More than a few
Laid down their bones,
All soldiers drilled to die.
And blood? And tears?
There'd be enough to quench
All emperors, their children
And their grandchildren,
And to drown them
In the tears of widows. And those
Of maidens shed secretly at night!
And the burning tears of mothers!
And the old and bloody
Tears of fathers -
There's not a river - but a sea,
A fiery sea! Glory! Glory!
To the greyhounds,
To the harriers, to huntsmen
And to our patriarchal czars,
Glory.

And glory be to you,
O azure ice-capped mountains.
And to you, great knights,
Not forgotten by the Lord.
Fight - you'll win the fight,
God is helping you!
Behind you stands the truth,
Behind you stands the glory,
And sacred liberty as well!
The churek and the sakla - all yours,
They're unbidden, they're not given,
None will take them as their own,
None will lead bound and shackled.
Ah, but in our land!...
The reason that we are literate
Is to read the word of God!..
And from the deepest dungeon
To the highest altar -
We're all in gold and naked.
Come to us for learning! We'll instruct you
On the cost of bread and price of salt!
We're Christians;
We have the shrines, the schools
And all that's good, God Himself is with us!
It's just the sakla that offends our eyes:
Why is it that it stands among you,
We've not given it to you; why should we
Not toss your churek to you, like
We'd chuck it to a dog!
Why should you not pay us for the sun that shines above!
That and nothing more! We're not heathens,
We're true Christians,
Small things are enough!...
At the same time!
If you become our friend,
There's quite a lot you'd learn!
We've got worlds, just consider -
Siberia alone is so vast it can't be passed,
And the dungeons! And the people!...
Why bother even counting!
From the Moldovan to the Finn up north
Every tongue is silent,
Because they all are prospering! In our land
The holy monk reads the Holy Bible
And he teaches that some czar, a swineherd,
Took a neighboor's wife, killed a friend.
And how he sits in heaven! So you see
What kinds we have sitting up in heaven!
You're still dark, you're not enlightened
By the Holy Cross,
Come learn from us!... Among us, it's a steal,
Rip-off, give,
Then it's straight to heaven.
You can even take your family! In our land!
What do we not know?
We count the stars, sow fields of buckwheat,
And we curse the French. We sell people...
They're not negroes,...
Or we lose them in a game of cards...
Indeed they're christened...
But they're simple folk.
We're not Spaniards; God forbid
That, like those tribes, we resell stolen goods.
We are -abiding!

Do you love your brother
As per the Apostels' law?
Idle talkers, hypocrites,
Damned by God above.
You love the skin that's on your brother,
Not the soul inside!
You legally extort
To get a fur coat for your daughter,
To settle with your bastard,
To give your wife some slippers,
And to get yourself
That something, of which
The wife and kids know nothing!

For whom, dear Christ, O son of God,
Were you nailed to the cross?
For us, the meek, or for the word
Of Truth... or so we may scoff at You?
That is how it came to pass.

Shrines, chapels, icons,
Smoke of myrrh and candelabras,
And unflagging bowing
Before Your sacred image.
They implore for theft, for war, for blood,
To spill a brother's blood, and then they
Gift You with an alter-cloth stolen
From a burning ruin!
We're enlightened! And still we want
To bring enlightenment to others,
To share the light of truth, you see
With children that are blind.
We'll show you everything! Just let us take
You by the hand.
How to lay the bricks for dungeons,
How to forge some shackles,
And how to wear them too!
And how to weave a knotted whip -
We'll teach you everything; just give us
All your azure mountains... for
We've now seized the field and sea.

They drove you too, my dear good friends,
My one and only Yakiv! You came to spill
Your good pure blood
Not for Ukraine, but for her executioner.
You had a drink of Moscow's poison from
The cup of Moscow.
O my good, good friend!
My unforgettable dear friend!
May your living spirit soar above Ukraine,
Fly with Kozaks
And in that steppe please wait for me
As we break our bondage.

But for now I'll sow my thoughts,
My raging anguish - let them grow
And with the wind converse.
The gentle wind
Will mix my thoughts with dew
And they'll reach you from Ukraine!
You, my friend, will welcome them
You'll read them
With a brother's tear...
And you'll recall
The mounds and steppe,
You'll reach the sea and me.

Pereiaslav,
November 18, 1845